Як я розумію назву твору «Поза межами болю»

Солдатів Першої світової війни називають втраченим поколінням. Ця війна перевернула світ і повністю змінила багато людей, цілі сім’ї та класи. Про той час, про людей, які воювали, написано безліч творів як в поезії, так і прозою. Але з-поміж усіх книг про війну, твір О. Турянського «Поза межами болю» різко відрізняється, бо на його сторінках автор пише проникливі и вразливі власні роздуми.

Починаючи з попереднього слова, автор називає війну жахливим злочином, де солдати поневолі є одночасно його жертвами и злочинцями. Він пише, що ті жахіття, які несе війна для солдат, для мирного населення, є поза межами болю, яку здатна перенести людина. Автор написав цей твір, коли після повернення з війни, думки про загиблих товаришів не давали йому спати, їсти і взагалі жити. Цей біль не минув після закінчення війни. Через всю книгу автором проведена філософська лінія любові до своєї країни.

Про що розповідає твір

Сам сюжет історії доволі простий, і тому жахливий в своїй правдивості. Сім товаришів-бранців під конвоєм долають зимовий важкий перехід через пустелю та гори. Вони голодні, а сил вже не залишилось. Коли старий конвоїр намагався застрелити сліпого солдата, його вдарили по голові, але в його торбині їжі не знайшлось.

Голодні та знесиленні вони мають іти далі, інакше замерзнуть у пустелі на смерть. Оповідачеві в засніжених горах періодично чується голос сина, що гукає його. Саме цей поклик не дав йому загинути в тому страшному переході. Вся історія пронизана болем людей, що намагаються врятувати своє життя і не дати загинути товаришу.

Твір О. Турянського «Поза межами болю» має стати настільною книгою всіх генералів, президентів і людей, що тримають владу в своїх руках. Можливо б тоді світ не повторював би знову і знову цю жахливу помилку під назвою війна.