У першій чверті ХХ століття письменник Микола Хвильовий (Фітільов) написав психологічну новелу під назвою,, Я(Романтика) “, що й досі є одним з найемоційніших творів української літератури. Те, як автор розкрив особистість головного героя досі вражає найскептичніших критиків сучасності.

Основною темою, яка пройшла срібною ниткою крізь весь твір є роздвоєння душі героя. Він, з одного боку, люблячий син, звичайна людина, яка живе зі своєю матір’ю, та любить її більш за все на світі. А з іншого боку, це жорстока людина, справжній фанатик та раб загірної комуни. Із самого початку твору читачам стаж вельми цікаво дізнатися, а чи вдасться герою пронести це роздвоєння душі крізь усе його життя. Та ближче до середини твору, стаж цілком зрозуміло що спокійно існувати йому не судилося. Автор чітко діє зрозуміти всі почуття героя та яскраво ілюструє його думки.

В кульмінаційний момент, коли чекіст/людина повинен вирішити долю своєї рідної неньки стаж на хвилинку моторошно, і не дарма. На превеликий жаль, терези душі схиляються в бік чекіст, і більше він не м’ятежний син, і навіть не людина. Тепер Він як Тагабат, має камінь замість серця. І в деякі моменти цього заблукавшого хлопчиська стає насправді шкода, адже він все ж таки вагається, бореться, намагатися не втрачати в собі людину. Але розв’язка новели розставляє всі крапки над,, і”. Той хто йде проти рідної людини, своєї матуся, не може називатися людиною, а лише жорстоким малодушним створінням. Адже відданий цей хлопець був лише комуні, Тагабату та дегенерату.