Складно уявити світ, де б не було друзів, де б не панувала домашня атмосфера, чи всього–на–всього затишок, який так легко знайти, коли поруч є підтримка або ж опора.

Ще складніше повірити у те, що такий світ справді існує, одначе він не є настільки грандіозним, як наш – у таких світах люди живуть собі поодинці, бо вони знаходяться у їхніх півсвідомостях, у їхніх головах, мозках.

Життя без друзів на цьому світі було би нестерпним. Тільки подумайте, що б ви робили чергового разу, коли не змогли справитися із поставленим завданням чи не дійшли до мети? Що б сталося, коли і до вас добралося емоційне вигорання і ви просто–на–просто не в змозі піднятися з ліжка?

Ви можете вести особистий щоденник, ходити до психолога, розмовляти навіть із улюбленою м’якою іграшкою, але ніхто, ніколи та ніщо не замінять справжньої краси та істинного сенсу людського гуманного спілкування. Тому ліпше не уявляти ні своє життя без друзів, ні світ без таких понять як «підтримка» або «товаришування».

Можу сказати тільки одне, у чому впевнена стовідсотково: таке буття було би сірим, одноманітним та нудним. Воно б затягувало. У вас виникало б враження, нібито ви сіли не в свій потяг, бо так воно і є. Ми люди і прагнемо бути коло людей. А дружба, як мені здається, закладена у нашій крові.