УЛЮБЛЕНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ТВІР

Українська література – найулюбленіший предмет у школі. Чи це проза,чи це поезія,чи драма – різниці немає. Відкриваєш книгу – і поринаєш у цікавий і чарівний світ милозвучної української мови. Захоплюєшся її переливами та зворотами.

Як не любити творчість Т.Г.Шевченка!А особливо його поеми про жіночу долю. Про долю жінок-покриток.Сам поет досить боляче сприймав гіркоту долі цих дівчат.
Улюбленими є поеми «Катерина» та поема «Наймичка».Дві матері,дві долі. Перечитуючи їх знову і знову,переживаєш за долю матерів,за долю їхніх дітей.

Катерина і Ганна народили синів. Та по-різному жінки бачать свою долю і долю своїх дітей. Перша,шукаючи Івана,дужче переймається своєю долею,ображається і гине.А син стає поводирем. Друга ж – прагне дати сину родину,хоча і чужу.А сама не має морального права називатися матір’ю Марка,бо свого часу не послухалася батьків і стала покриткою.

З розумінням хочеться ставитися до вчинків героїнь. Про Катерину згадуються рядки,коли батьки засуджують поведінку дочки і виганяють її з дому. Пошуки щастя для обох матерів є важливими. Та щастя для Ганни – це бачити щасливим свого сина. Для цього вона стає наймичкою в названій родині. Вбачає себе винною в тому,що не змогла дати дитині повноцінного виховання. Для Ганни найбільшим щастям для дитини – це жити поруч із батьками. Крок за кроком пізнавати від них мудрість життя. Ділити з ними і горе,і радість. Шкода,що рідними для Марка стали інші люди,а для Івася – сліпий поводир.

Мова поем Т.Г.Шевченка просто захоплює. У ліричній формі поет розповідає про своїх героїнь. І в уяві читача постають горді українки. Вони шукають своє щастя,прагнуть зробити щасливим життя своїх дітей. Великий Кобзар з любов’ю змальовує щасливе материнство Ганни і нещасне – Катерини.