Українська вишивка займає важливе місце серед різних видів українського декоративного мистецтва. Вона має багату історію. З давніх часів з’явилася в народному одязі, рушниках, а також використана в національних українських костюмах. Поширюючись по всій країні, українська вишивка має свої традиційні орнаменти, мотиви та кольори, в залежності від регіону країни. Вона має свою традицію, що до композиції, а також видів стібків.

Українська вишивка займає важливе місце серед різних галузей українського декоративного мистецтва. Вона має багату історію в Україні та давним-давно з’явилася на рушниках. Українська вишивка була повсякденним мистецтвом у житті простих людей до 19 століття. З дитинства навчали дівчат вишивати. Вишивка була в основному використана для прикраси одягу та тканин, а також для прикраси інтер’єру Храмів, наприклад, прикриття для таїнств.

Основним одягом, який був прикрашений вишивкою, була сорочка вишиванка. Сорочка в основному прикрашена орнаментом на рукавах, шиї і манжетах. Інші елементи одягу хустки, спідниці, фартухи, також прикрашалися. Вишивкою прикрашали і чоловічі предмети одягу: жилети, шапки, сорочки теніски, кожухи тощо. Окрім одягу прикрашали рушники, скатертини, вуалі, підковдри, простирадла та наволочки. Майже у всіх регіонах країни можна було побачити вишиту постільну білизну.

В кожній хаті в скрині була вишита сорочка та рушник.
В Україні вишиванням, як правило, займалися жінки, жіночою діяльністю вона залишається і донині. Навряд чи є жінки, які не тримали голки з ниткою, і не шили. Цей вид мистецтва під силу опанувати кожній жінці. Вишивання пам’ятається як загальне проведення часу та є частиною української культурної діяльності. Українська народна вишивка має багато варіацій та технік від регіону до регіону, або навіть від села до села.