загрузка...

Можна лише собі уявити – як це йти проти системи. Проти тієї системи яка може як збагатити, так і погубити життя. І можна лише собі уявити як це йти проти цілої держави. Саме так ми можемо сказати про наших українських митців доби тоталітаризму, та комунізації. Про тих митців, які супереч заборонам продовжили своє істинне покликання – прославляти українство, і показати справжнє лице тоталітарного режиму.

Микола Куліш, Остап Вишня і ще багато письменників доби 20-30х років ХХ століття, були проти того, щоб українство зникло, і всіляко намагались за допомогою пера показати те, що українська нація жива, і процвітає з-поміж каміння. Чимало таких письменник були розстріляні за так звану “пропаганду” безліч були змушені покинути терени своєї Батьківщини і повернутись лише  після закінчення цієї кривавої доби.

Але не всі українські письменники дотримувались патріотичних позицій. Безліч були змушені перейти на бік комуністів, через власні мотиви, або ж просто щоб врятувати себе і свою сімю.

Отже ми можемо сказати те, що впродовж 20 – 30хх років ХХ століття українське письменництво пережило чимало втрат і поразок проте не втратило всієї величі і потужного впливу на патріотичну свідомість нашого народу.