Творчість Григорія Сковороди
Григорій Савич Сковорода-один з найяскравіших діячів української культури. Це видатний філософ, великий майстер слова, талановитий мислитель й заслужений вчитель. Оточуючі бачили у ньому не просту людину, а видатну особистість, яка з легкістю чинить опір усім проблемам людства. Для нього честь, власна свобода і гідність були важливішими за гори золота й славу.

Він вважав, що знайти щастя можна тільки після того, як пізнаєш самого себе, і тоді матимеш вигоду не тільки для себе, але й принесеш користь світу. А також є відомою його ідея сродної праці, тобто такої, до якої людина має хист, і яка є її покликанням. Все життя Сковорода вчився, й прагнув отримати все більше знань, чи то від природи чи навіть від своїх власних учнів. Він присвятив усього себе українському народу і намагався його духовно пробудити.
Після себе він залишив різноманітну творчу спадщину: байки, притчі, і різного роду вірші. У байці «Бджола та шершень», він знову ж таки наголошував на тому, що праця є невіддільною складовою життя людини, і щасливою може бути тільки та людина, яка невпинно працює і любить свою працю, а не та, яка ледарює. Щастя він також вбачав у чесності, доброті й гармонії людини і її оточення.

Цю ідею він висвітлює у вірші «Всякому місту-звичай і права», а у творі «Вхідні двері до християнської доброчинності», він наголошує на тому, що щастя завжди поруч з нами, просто нам треба навчитися його бачити. У вірші «De libertate» письменник висвітлює свободу, як найвищу людську цінність, і прославляє Богдана Хмельницького, як людину, яка дала надію тогочасному закріпаченому народові на те, що скоро вони будуть вільними людьми.

На мою думку, якщо уважно читати твори Григорія Сковороди, то з легкістю можна знайти відповіді на багато непростих питань, та почерпнути для себе безліч ідей, над якими варто задуматися, та влучних висловів, які варто запам’ятати.