Кожна країна має свої звичаї і традиції, які становлять одну із основних частин кульnурного життя держави. Вони передаються з покоління в покоління, від малого до великого, від знаного до незнаного.
На початку кожного року, з приходом зими, нас зустрічаємо Новий рік. Під святкові новорічні пісні, в маскарадних костюмах, ми весело водимо хороводи навколо ялинки, прикрашеної різнобарвними кульками та вогниками. Пізніше нас вітають з колядою та щедрим вечором, переодягнувшись в різних казкових персонажів, промовляючи..

«Щедрик,щедрик,щедрівочка
Прилетіла ластівочка..»
Наприкінці новорічних свят, зустрічаємося з Водохрещем. Особливість якого полягає, в освяченні священником, теплих сільських домівок,святою водою.
З приходом весни, все розквітає, трава зеленіє, а повітря насичується духмяним ароматом цвіту дерев. Щоб пробудити природу, після довгого зимового сну,та «закликати» добрий урожай, дівчата під всілякі ігри та танці виконують веснянки.

«…Весняночко-паняночко, де ж ти зимувала?

Зимувала у садочку, на кілочку пряла»

На зміну весні, приходить найулюбленіша пора року дітей – літо, адже  можна досхочу бавитись під гарячими променями сонечка, а особливо плести віночки та пускати на воду. Це дійство відбувається в ніч на Івана Купала. Юначки проводять обряд гадання,шукають папороть та палять багаття, через яке стрибають разом з парубками.
В давні віки, хліб у хаті вважався добробутом та достатком у сім’ї. А щоб дістати борошно,для замішування тіста, доводилося важко працювати на полі. Під кінець жнив, парубки з дівчатами збирали колоски та переплітали їх з польовими квітами співаючи..

«…Кінець, нивочці, кінець,
Будемо плести вінець…»
Не гоже, забувати традицій свого народу, адже це частинка вас і вашого життя !