Товариші виховують інколи краще, ніж батьки, бо їм не властива жалість
У кожного з нас є друзі, які стали за життя близькими товаришами. Скільки ми пережили з ними цікавих ситуацій! І дуже часто, коли нам погано, ми просимо поради саме у них. Але є і батьки, до яких ми також звертаємося, якщо в житті якісь проблеми. Це найбільш близькі для нас люди, їх поради для нас найдорожчі. Але підчас їх думки щодо якоїсь ситуації розходяться. Чому?

Тому що батькам властива жалість, їх діти для них завжди маленькі, вони завжди їх пожалкують, що б не трапилося. Товаришам же ця якість не властива. Вони не будуть жаліти своїх друзів, а дадуть їм цінну пораду, не відволікаючись на емоції. Наприклад, коли ти впав, батьки почнуть тебе жаліти і паникувати, друзі ж будуть вести себе більш спокійніше. Можна взяти й іншу ситуацію. Якщо у людини якісь проблеми на роботі, в школі, з оточенням, вона може бути в цьому винна. Батьки скоріш за все будуть ії виправдовувати. Друзі ж можуть подивитися на ситуацію об’єктивно. Вони бачать все зі свого боку, їм видно, хто прав, хто винен. Але це не означає, що не треба слухати порад батьків.

Вони також дуже важливі, бо батьки поганого не порадять. Спочатку треба проаналізувати поради з обидвих боків, а потім прийняти зважене рішення.
Товаришів не можна зворушити сльозами, на відміну від батьків. Звісно, їм буде теж вас жаль, але не настільки, як батькам. Навіть самі себе глибоко в душі ми жаліємо. Саме для подолання цих жалощів і потрібні товариші. Після того, як емоції зійдуть, ви подякуєте як батькам так і товаришам за те, що схилили вас до вірного рішення. Майже всі з нас саме так поведуть себе по відношенню до самих приятелів. Найголовніше – ніколи не приймати рішень через емоції, а тільки через зважливе, розумне обдумування. Це буде найкращий вихід.