загрузка...

Видатні письменники минулого століття неодноразово порушували тему «маленької людини». Серед них славнозвісні М. Гоголь, М. Лермонтов. Та особливої уваги приділив цьому поняттю Ф. Достоєвський. Його відомий на весь світ роман « Злочин і покарання» висвітлив дуже не просту тематику бідності, приниження, ображень, несправедливості. Цей літературний шедевр змушує читача поглянути на нашу буденність з іншого боку. Творчість автора нагадує нам про співчуття, про байдужість, яка стала постійним супутником багатьох людей.

Достоєвський добро висвітлив тему «маленької людини спочатку в роман «Бідні люди». Це питання вічне, і автор продовжив розвивати її в романі «Злочин і кара». Це актуальне питання не давало спокою і торішні часи. Автор акцентував увагу читачів на проблемі соціальної нерівності, переживань героїв відносно свого убогого становища.
Місцем дії автор обрав стару брудну частину Петербурга. І місце не є випадковим. На літературному пейзажі розгортається життя родині Мармеладових, доля героїв яких дуже схожа на убоге і складне життя Родіона Розкольникова. Змучені убогим існуванням герої втрачають надію і змушені йти на радикальні кроки: спиваються, вбивають, займаються проституцією. Саме убогість, на ввд бідності, є крайньою межею.
Романи Достоєвського насичені тематикою нерадісного, убого існування. Здається, що «маленька людина» в суспільстві нічого не варта, її страждання не мають кінця. Безкінечні роздуми про те, що життя всміхається тільки «надзвичайним особам” штовхають героїв роману на необдумані, фатальні кроки. Саме таким кроком і стає вбивство лихварки убогим студентом.
Але чи саме убогість є тою причиною, що змушує чините протиправне? Справді, просто вбогий хлопець стає «особливим» – вбивцею, який потім не може впоратися з муками совісті. Цінність людини не повинна затьмаритися любов’ю до скороминучих матеріальних цінностей,а бути людиною за будь яких умов.