загрузка...

Чи має людина право на власне щастя? Як вона може його заслужи та чи буде це справедливо по відношенню до інших? Ці питання завжди хвилювали людство. Багато мисливців так і не дійшло до остаточної відповіді. Та незважаючи на це, вони не припиняли своїх пошуків на відповідь цього складного питання.
Виключенням не стали і відомі давньоперські філософи та поети Рудакі та Омар Хайям. Скрізь творчість цих видатних діячів простежується тема права людини на щасливе життя. Аби найточніше висловити свої думки, вони використовували рубаї. Це не великий за обсягом вірш з особливим римуванням, який нагадує невеличку філософську драму. Де крізь букви можна угледіти величезний сенс, не помітний з першого погляду.

Так Хайям майже у кожному своєму творі наголошує на мінливості долі. Людині відведено не так багато часу, аби витрачати своє життя на сум та служіння тому, що не принесе задоволення. Поет наголошує на тому, що людина просто зобов’язана витрачати дарований час на забавки, любов та насолоду. Адже, коли прийде старість і треба буде підводити певні підсумки, людина не зможе повернути час назад аби зробити себе щасливою.
Таку ж думку має і Рудакі. У своїх віршах він завжди оптимістичний та пропагує щасливе, не обтяжене поганими думками життя. Так у одному з свої творів він пише:
Чотири речі нам потрібні,
щоб невеселих збуться дум:
Здорове тіло, добра вдача,
ім’я хороше, світлий ум.
Кого Всевишній обдарує
цими дарами чотирма,
Той завжди радуватись має
і прогонять од себе сум.
Тож ми бачимо, що поет не зрікається права на щасливе існування через життєві обставини. Навпаки, він упевнений, що людина повинна відстоювати це право і завжди боротися за нього. Саме тоді її життя не буде безглуздою.
Отже, Омар Хайям і Рудакі сходяться на думці, що кожна людина заслуговую право бути щасливою. Інше питання чи використає вона цю можливість, не злякається труднощів та перешкод. Тільки подолавши їх та усвідомивши своє значення у світі кожен зможе заслужити це право та буди щасливим не дивлячись ні на що.