Школа … безліч спогадів та вражень пов’язані з цим словом. Чи не так? І справді, школа – це те, чого забути неможливо. Школа – це наш другий дім. В ньому ми маємо другу родину – свій клас, другу матір – вчительку. Ми ніколи не задумувались «А що буде, коли ми закінчимо школу?».

Тільки тоді, коли школа буде вже позаду, ми будемо дуже за нею сумувати: за тими нудними уроками тривалістю 45 хвилин, за вчителями, що нас жаліючи не ставили так багато «двійок», за тими перервами, на яких можна погратись і ніхто тебе не буде дорікати адже ти ще дитина. Дуже буду сумувати за шкільною їдальнею. Ох, яка там їжа! Кухарі готують зі всією любов’ю, ніби для власних дітей.
Завжди буду пам’ятати свою першу вчительку. Саме вона закарбувала в мені елементарні знання з математики, навчила читати та писати. Вона вклала в мене всі найдобріші якості людини які в мені є. Я ніколи її не забуду.

Дуже важливу роль в твоєму житті відіграють однокласники. Однокласники – це ті люди, з якими ти йшов пліч-о-пліч цілих 11 років. Ти ніколи не забудеш їх. Саме з ними ти проводив свої найкращі роки свого дитинства. Саме з ними ти ганяв м’яча на шкільному подвір’ї чи розмальовував чернетки квіточками. Однокласники – це ті люди, які залишаться в твоєму житті до кінця твого життя не зважаючи на те, що ваші долі колись розійдуться.

Навіть коли ти закінчиш школу, то ти все одно завжди можеш прийти і відвідати її.  У цьому  шкільному домі – спокійно, затишно. Тебе тут завжди чекатимуть і радітимуть твоїм успіхам.