С покін віків існує така традиція,що кожна дитина повинна отримувати освіту. На мою думку,ця традиція є найбільш успішною для нашого розвитку. Кожна людина повинна мати певні навички грамотності та освіченості.
З шести років дітки йдуть здобувати початкову освіту. Вони з нетерпінням чекають цього вирішального у їх житті моменту: перші зошити, ручки, книги – все це так любо,мило серцю. Пізніше учні йдуть здобувати знання у середню школу, де й починаються: прогули уроків,не виконані домашні завдання,бажання скоріше покинути стіни, де нас навчали життю.
А даремно,бо шкільні роки – це найкращі та безвинні роки нашого життя. Це такий період нашого життя,де ми ні про що не турбуємося та живемо в своє задоволення. А потім наступає важливий момент в житті кожного учня,закінчуючи дев’ять класів середньої школи ми можемо обирати йти до коледжу,технікуму чи залишитися в школі і отримувати повню середню освіту,закінчуючи одинадцять класів. Це вже діло кожного. Зазвичай учні,які залишаються в школі розпочинають серйозну підготовку до Зовнішнього Незалежного Оцінювання,навчаються та згадують все,те,що вчили в минулих класах.
Школа-це наш другий дім, вчителі-це наші другі батьки. Ми повинні цінувати все те,що вони дають нам. Вони научають нас, та хочуть,щоб з нас виросли гідні та вірні громадяни нашої держави.
Насолоджуйтеся шкільними роками, адже це та пора, коли ми беремо все найкраще від життя та розпочинаємо турування свого життєвого шляху.