Поняття зв’язок часів включає в себе відсутність забуття культурного та духовного минулого, яке має здатність зримо живити справжнє та одночасно гармонійно вплітатися ще, і в тканину майбутнього.

Людина незмінно є істотою соціальною, і здатна перетворитися в індивіда перебуваючи виключно в суспільстві людей. Подібну думку підтверджено тим фактом, що діти, які виросли з якихось причин у лісі, втрачають здатність до ведення людського способу життя, незважаючи на спроби повернути їх в суспільство. Це означає, що людина, в оточенні конкретних людей, вбирає середовище, дух часу, при цьому старші її вчать елементарним речам: вмінню пересуватись, тримати ложку, правилами хорошого тону і навичок у праці.

Дитина вчиться на досвіді власних батьків. Уявімо ситуацію, при якій перед очима малюка приклад буде відсутній. Він просто не виживе. Якщо старші не стануть подавати приклад молодим, то це загрожує серйозними наслідками. Існує незмінний зв’язок між життям однієї людини і інших людей. Кожним новим поколінням життя триває і культура попередників. В неї вносяться зміни, згідно з умовами зміни світу. Якби був проігнорований досвід, накопичений нашими предками, був би відсутній прогрес і сучасний світ, а нам довелося б постійно займатися винаходом велосипеда.

Молодим людям властиво вчити своїх батьків. Вони протиставляють себе, енергійних і прагнуть до нового, отже, вважаються двигунами колеса прогресу.