Краса – поняття, яке в уяві кожної людини виглядає по-інакшому. Хтось одразу асоціює це слово з зовнішнім виглядом, хтось – внутрішньою красою людини. Або з природою, мистецтвом та іншими речами.
Справжня краса – це не обов’язково зовнішність. Її можна знайти всередині кожної людини. Добрі вчинки, допомога іншим, милосердя, щирість – хіба це не можна назвати красою?

Чиста людська душа, яка старається кожному подарувати любов, доброту, щастя і є прикладом справжньої краси. Людина може мати найкрасивішу в світі зовнішність, але чого вона варта, коли душа пуста? Хіба приємно проводити час з кимось красивим, але пустим? Зовнішньо людина може бути прекрасною, але поводиться з вами чи взагалі, з її оточенням, зовсім некрасиво. Таку людину навряд чи можна назвати красивою.

Звичайно, чудово, коли в людині поєднуються краса зовнішня і духовна, але таке буває рідко. так і людина, яка добре до вас ставиться, поважає вас, любить має стає у ваших очах красивою, незалежно від того, як вона виглядає ззовні.
Окрім краси людської краса захована в багатьох речах. Для когось красивими є закордонні курорти, на які людина може довгий час, важко роблячи, відкладати зарплату. А хтось тішиться промінчиками сонця, запахом вранішнього скошеного сіна чи співу пташок, прогулюючись ранком своїм селом. Хтось бачить красу тільки в дорогих, цінних речах. А для когось будь-який предмет, зроблений з любов’ю – справжня краса.
Краса – в кожному з нас і тільки від того, які ми всередині залежить те, скільки ми побачимо в навколишньому світі. Адже світ – це зображення нас самих. Чим добрішою є людина, тим більше вона красивого бачить навколо себе. І навпаки, злі люди, душа котрих не наповнена добротою, не можуть знайти красу навіть в тих речах, які є красивими для всіх. І як каже народна мудрість – краса в очах того, хто дивиться.