Будь-яке спілкування з природою дарує людині радість. Творча людина захоплюється неймовірним сяйвом крапель ранкової роси, величчю гірських ланцюгів і мужністю тендітної травинки, яка пробиває шлях до життя крізь асфальт. Небо вражає синявою або похмурістю, море може бути лагідним і бурхливим, ліс – зеленим і барвистим.

Ми спостерігаємо за ширянням орла і польотом бджоли, захоплюємося грацією лебедів і незграбністю пінгвінів. Все, створене природою, зачаровує настільки, що людина не в силах відірватися від її краси. Природа наповнена різноманітністю фарб, чарівних звуків, ідеальних форм і рухів. Потрібно всього лише озирнутися, придивитися – і ти станеш власником незліченних багатств, в порівнянні з якими бліднуть всі інші цінності. Не випадково генії пера втілювали у власних працях дивовижну красу природи.

У романі «Вир» Г. Тютюнника природа зображена життєвим символом, вона невід’ємна частина його героїв. Тимко викликає масу приємних асоціацій, як і маленький Михайлик, над яким гуси-лебеді летять. Український класик М. Коцюбинський в «Тінях забутих предків» описав неймовірну красу Карпат, його Іванко та Марічка овіяні красою гуцульської природи. Разом з ними сам поринаєш у місцевий колорит.

Спілкування з природним світом відкриває безмежні можливості, оскільки людина сама є його творінням. Прагнення до гармонії з природою дає силу і енергію, дозволяє зміцнити здоров’я, очистити думки та зарядитися позитивом. І головне – спілкування з природою дозволяє відчути себе абсолютно щасливим!