Люди розділилися на тих хто любить село, і, м’яко кажучи, не дуже.
Особисто для мене село це таке незвичайне місце, куди, сама не знаю чому, хочеться повертатися знову і знов. Чисте повітря, свіжі овочі і фрукти, друзі вірні та такі щирі, та й люди в селі добріші, набагато добріші. 

Я дуже люблю приїжджати у своє село до бабусі, я завжди знаю, що вона напече пироги, солодкі–солодкі, пригостить свіжим молоком, яке цього ж ранку дала корова, принесе овочів з городу, зробить салату і я буду їсти так, як ніби нічого смачнішого в своєму житті я ніколи не їла.

Також я люблю допомагати своїй бабусі по господарству, мені подобається годувати качок, свиней, індиків, курочок, собачку та котика. Також люблю село  за те, що є своє власне подвір’я по якому я обожнюю ходити босоніж, просто сісти на травичку та гратися з котиком, читати книгу, або просто слухати музику.

А ще я люблю прати, так–так, саме прати, і байдуже що руками, головне, що на свіжому повітрі, коли все пахне чистим, свіжим і новим коли його розвішуєш. Обожнюю особливо проводити там літо, там настільки затишно та спокійно, немає цього міського шуму автомобілів, автобусів, поїздів та і самих людей.

Добре чути спів птахів, мурчання котика та шум вітру, який ледь–ледь дуже тобі в обличчя.
Я розумію, що незабаром виросту і село буду відвідувати в край рідно, адже у мене буде своє особисте життя,  і від цього стає так сумно, це найяскравіші спогади мого дитинства, які будуть в моїй душі завжди.