Всесвіт-то один великий злагоджений механізм,у якому кожен відіграє свою надважливу роль.

Дуже часто люди ,що народились і виховувались в однакових умовах мають доситьть різний стиль життя і посідають зовсім різні посади. Ми часто робимо досить велику помилку – прагнемо чогось великого та захмарного, маючи щастя у своїх руках. Не обов”язково бути директором великою фірми,чи президентом країни,щоб мати повагу серед оточуючим. Найголовніше, незважаючи на ніщо,залишатись людиною.
На мою думку,ми повинні ставитись однаково, як до прем”єр-міністра, так до сільської медсестри. Адже кожен вартий толерантного ставлення до себе,а упереджені погляди завжди вказують на невихованість та неосвіченість людини.
Я вважаю,що кожен має своє призначення,яке відіграє велику роль для інших людей. Комусь вдається гарно малювати,в когось дар до письма,інший-добре ладить з дітьми. Ми повинні знайти направляти свої вміння у правильне русло і постійно розвивати їх. Адже тільки клолпітка праця над собою є запорукою успіху.
Також потрібно вміти поважати і цінувати чужу роботу. Треба ставитись із розумінням до кожного,хто нас оточує. Адже дуже часто ми бачимо тільки одну сторону медалі,і не знаємо ,хто у якій ситуації насправді знаходиться.

Отже, працюймо безустанно над собою,вдосконалюймо власні вміння і таланти,цінуймо чужий труд. І лише тоді ми зможеш знайти своє місце в суспільстві і бути в повазі у людей.