Рідна…
Ось слово «рідна»… Що воно значить? Що можна додати до цього слова, склавши словосполучення? Країна, домівка, пісня? Нічого та й усе разом, я повинен сказати. «Чому?» – запитаєте ви мене. Але відповідь на це питання зможете отримати тільки Ви.
Якщо б можна було визначати за шкалою «рідності», що «ось це рідне, а це не рідне і чуже мені». Але такого немає. Саме це викликає неоднорідність цього слова.

Ось, наприклад, чи можете Ви назвати країну, в котрій жили більшу частину свого життя, – рідною? «Мабуть, так», – напевно, Ви відмовите. Але всесвітньо відомий польський композитор Шопен більшу частину свого життя прожив на території Франції. Він дуже сумував через це… Сумував через те що не міг посидіти на рідній лавці, подивитись на рідній пейзаж, побалакати з рідними для нього людьми… Але чи рідні ці люди для нього? Тут і розділяються шляхи кожного…
Чи можна назвати людину, що жила на своїй батьківщині – патріотом? А якщо ця людина ще працювала на благо цієї держави? Але в кінці зрадила дому за гроші? Тоді, безперечно, можна казати, що ніколи не буда домівка домівкою. Але чи можна судити за це людину? Що якщо чоловік був зраджений своїм же домом. Таке буває. І цього у світі багато. Можливо, ми повинні змиритися з тим, що в житті у більшості людей нема поняття «рідна», ми повинні змиритися з тим, що в житті у більшості – нема тих самих ярликів, котрі ми самі вішаємо та нав’язуємо кожному.

Вже в сучасну еру людина одного дому – людина усього світу. Пускай людина сама обирає свій шлях, сама вирішує на кого і як вішати «позначки». Але кожний тепер повинен зрозуміти, що той – хто патріот, має довічне поняття «рідної», «Батьківської» – ось то справжня опора кожної держави, що може назвати себе незалежною.