Кажуть, те що нас не вбиває – робить сильнішими. І знаєте що? – Важко з цим сперечатися. Як би це не звучало парадоксально, але особистість розвивається тільки тоді, коли страждає. Жорстко, але інтригує. Правда? Життєва дорога не без вибоїн і глиб, ба більше на кожному кроці нас підстерігає тонна підводного каміння. Але я десь чув: “Вода камінь точить”. 

То ж не слід сидіти на місці в очікуванні манни небесної, не вдаряючи палець об палець, а вибирати активну позицію. Адже під лежачий камінь вода точно не тече. Потрібно чітко розуміти, що проблеми – це не беспрецедентний і унікальний випадок, який трапляється лише із вами, а буденність і так би мовити норма. Перепони – це лише ще один аспект життя, ще одна сходинка на сходах, які ведуть до Олімпу Радості. От тільки далеко не кожен здатен дійти до кінця, що поробиш.

Ми можем бути тими, хто таки дійшов, через біль і знемогу, попри всі відволікаючі фактори і зневіру зі сторони оточуючих. Від перемоги нас віддалють не дилеми, а відсутність віри у себе. Вона та сама злоякісна причина невдач. Можна зробити логічний висновок, що потрібно збільшувати її за рахунок підвищення самооцінки. Це неминуче приведе до вирішення даного питання. Та не проблемами одними багатий наш світ, і за чорною смугою часто приходить біла. Тому так звані трабли – це поняття відносне і тимчасове. Що для одного трагедія, для іншого дурниця. Бажаю вам бути завжди бути другими і сприймати усе простіше. Живемо все таки раз.