Заборона на довгі роки — спіткала роман Булгакова. Чому це сталося — зрозуміти неважко: занадто багато недоліків в житті нового несформованого суспільства автор помітив і описав. Тому публікувати роман у той час, коли він був написаний — було небезпечно.

Ще в процесі роботи над романом автор, ймовірно, передчував, що його працю очікують розгромні рецензії критиків і заборона. І не помилився: йому довелося пережити майже все те ж, що і його герою, Майстру, який написав роман про Понтія Пілата. Яким же чином письменник здогадався про це заздалегідь? Він неодноразово стикався з московським літературним середовищем і така доля спіткала багатьох талановитих письменників — його сучасників. Таким чином, роман «Майстер і Маргарита» присвячений долі митця, насамперед письменника, в Радянському Союзі у першій половині ХХ століття. Якою ж була ця доля? Вона цілком залежала від законів літературного середовища, особливо в Москві, де знаходився культурний, а значить, і літературний центр держави.

Отже, у романі «Майстер і Маргарита» Булгаков показав, що в суспільстві, в якому довелося жити йому і його герою, все, що суперечить вимогам ідеології, знищується. Так чому ж багато талановитих людей продовжували творити в таких важких умовах? Творчі люди не припиняються писати, навіть знаючи, що їх чекає.  Другу причину автор вклав в уста Воланда. «Рукописи не горять», – сказав сатана і був абсолютно правий. Ця фраза, написана Булгаковим, теж стала пророчою. Адже, як і книга Майстра, його власний твір теж не зник, хоча на протязі багатьох десятків років був незаслужено забутим.