Поспішай робити добро… Ці слова знов відновили в моїй душі переживання….

Кожного ранку, ідучи до школи, я зустрічала стареньку бабусю, яка, підпираючись палицею, стояла і годувала голубів. Біля її ноги терся великий кут, поруч знаходився рудий собака. Жінка ніжно розмовляла з ними, як з людьми, мабуть, їй не вистачало простого людського спілкування.

Одного разу я не побачила бабусі, навіть почала хвилюватися, де вона. На моє питання сусіди відповіли: «Самотня бабуся померла».

Мені було шкода, що я раніше з нею не познайомилася. Може їй потрібна була моя допомога? А тепер часто перед уроками я годую голубів, її великого кота і рудого собаку… Скільки людей потребують уваги і доброго слова! Над цим ми не задумоємося, бо молоді, повні енергії і сили. На мій погляд, добро можна творити на кожному кроці.

І це не означає, що ми обов*язково повинні врятувати когось від стихійного лиха. Можна просто усміхнутися засмученій людині, сказати мамі, що вона приготувала найсмачніший у світі суп, помити посуд, підлогу, тощо. Тоді відразу стане гарно на душі.

Отже ми повинні робити добро, без цього світ стане жорстоким і несправедливим. Ми хочемо хорошої держави,отже ми повинні самі іти до цілі, бути кращими. Поспішайте робити добро,і воно до вас обов*язково повернеться!!!