Давайте для початку розберемося, що то є таке, той бумеранг. І так, ще з історії відомо, що бумеранг – це така штука, яка з’явилася в аборигенів, а саме в австралійських, яка має властивість повертатися до того, хто цей самий бумеранг, і кинув. Наприклад, хотів розбишака Петька кинути в голову для Васьки,  а в результаті – Петька сам отримав по голові, так як бумеранг до нього повернувся.

Ось так він працює, згідно законів фізики.
Але ж якщо це матеріальна річ, то чому бумерангом можна назвати слово? Грубо кажучи, бумеранг – це зброя. Але,як відомо, слово це теж зброя, якою можна дуже боляче ранити, а часом і морально вбити.  Тоді, виходить вони схожі, адже і те, і інше, як ми вияснили,  виявилося зброєю.
Є навіть дуже прости, елементарний, приклад, щоб це пояснити. От іде Наталя вулицею, а сусідка Іра, йдучи Наташі назустріч, обізвала її дурепою Іра відразу почувши це, обізвала її взаємно. От вам, і стався «бумеранг».
Якщо згадати українську літературу, то можна згадати яскравий приклад, цього бумерангу, і думати довго не доводиться. Відразу першим спадає на думку твір «Кайдашева сім’я» І. Н. Левицького  – там майже на кожній сторінці можна зустріти лайки і обзивання в сторону один одного. І все це абсолютно, у них, взаємно. То свекрусі невістки не подобаються,  то вони просто так один одному не рідко  «в кишені за словом лізуть». От так в них і «літають» ці образи від одного члена сім’ї до іншого безупинно, вони ніби отримують від цього задоволення.
Ось так, в житті і діє принцип бумеранга. Тому, завжди варто пам’ятати про те, що кому говориш. А взагалі, задумуватися перед тим, як ще сказати. Адже ніхто не знає, як це слово тобі обернеться!