Фрідріх Шиллер ”Ода до радості”
Ця ода була написана Шиллером у 1785 році для масонської ложі в Дрездені. Саме цей твір можна віднести до зразків золотого фонду класичної літератури. Автор зміг передати відчуття душевної радості, бажання людства жити в мирі та злагоді. Вражаючи своїм філософським характером, ода набула значної популярності серед митців того часу.

До неї зверталися такі видатні постаті, як Бетховен та Чайковський. Співдружність людського роду виступає рушійною силою в розвитку суспільства та всього світу загалом.

Шиллер возвеличує красу, гармонію та любов. Саме ті якості, які занедбало людство і від нестачі яких страждає. Існує лише один шлях, який може повернути людину до гармонічного розвитку – це мистецтво. Він вважав, що кожному під силу вдосконалити відчуття прекрасного, і що саме ця риса відділяє нас від тварин. Мистецтво зрощує гармонійну особистість.

Автор вклав певну просвітницьку ідею в зміст твору. Він хотів об’єднати людство на засадах краси та гармонії. Не даремно його ода у 1993 році була обраною в якості гімну для Європейського Союзу, який був створений на тих самих засадах дружності та гармонії, про які йдеться в оді.

Відомо, що спочатку ода мала іншу назву, а саме ”Ода до свободи”. Пізніше Шиллер був вимушений змінити назву, щоб відмежуватись від політики того часу. Популярність цей твір здобув після того, Людвиг Ван Бетховен використав його у складі своєї Дев’ятої симфонії.
Отже, можна зробити висновок, що провідною ідеєю твору є возвеличення єдності і гармонії людства.

Тема твору – заклик до об’єднання людей у всьому світі. Для українського читача твір був перекладений такими відомими діячами, як: Микола Лукаш, Пантелеймон Куліш, Григорій Кочур та Мойсей Фішбейн. Фрагменти оди були використані в багатьох відомих кінофільмах, наприклад ”Міцний горішок” та ”Механічний апельсин”.