Світ різноманітний, як і наше життя. Біла смуга, що приносить Щастя, може швидко змінитися на темну, густою пеленою закриває сенс радості. Але всі навколо говорять про те, що життя прекрасне, якою б складною не була ситуація і що б не довелося пережити людині. Чому ж людство не втратило життєрадісності навіть в тих випадках, коли світ потонув у темряві, не маючи навіть найменшого променя світла?

Варто зазначити, що доля людей завжди відрізнялася сумними моментами. Судячи з історії будь-якої країни, наші предки повинні або постійно бути в стані відчаю й розгубленості, або байдуже ставитися до всього того, що відбувається навколо них. Але вони завжди знаходили місце гумору або чогось ще більш прекрасного, а описані в літописах та інших документах дії доводять їх співчутливість. Так що не дало їм загубитися у вирі скорботи за всіма полеглими у кривавих боях?

Людину завжди рятує надія. Віра в світле майбутнє допомагає стати сильніше, відкрити в собі друге дихання і йти вперед з ще більш сильним натхненням. Ми всі знаємо, що жодна подія не може тривати вічно, і розуміння цього створює нашу міцну віру в щастя. Ми знаємо, що після втрат буде дарований якийсь шанс на краще життя, зміна, яку ми чекали та сподiвалися на те, що воно відбудеться.

Тому українці вірять в свою Батьківщину, та це не тільки прояв патріотизму, надія – це мрії, які коли-небудь будуть зобов’язані здійснитися.
Нічого не зможе засмутити і знищити нас, адже людина здатна пережити всі неприємності: немає нічого, з чим би не впоралася чиста щира надія.