загрузка...

Споконвіку пісня відігравала сакральну роль у житті народу. Саме вона звучить з вуст матері перед колискою немовляти, так би мовити, огортає її пеленою любові. Неабияке значення вона має для кожного, хто вважає себе справжнім українцем. Із піснею ідуть у бій. Із піснею помирають. Із піснею проводжають. Величні слова, покладені на музику, які несуть багатостраждальну історію минулих поколінь називають гімном. Напевно, нема більш урочистої і відомої композиції, ніж гімн.

Його знає кожний громадянин своєї країни. Його співають на великі свята стоячи і поклавши руку на серце. Народня пісня завжди оповита особливим сенсом і посилом. В ній комбінується унікальний колорит, своєрідна подача і історична цінність. Майже в кожній такій пісні можна побачити руку автора – самого народу, який хоче донести щось особливе до слухача, змусити його задуматимь, переглянути свої погляди на життя, а то й зовсім змінитись. Нерідко там можна почути заклик до дій. Її не дарма називають душею народу, бо у ній усе викладається, як на духу. Хоча частіше усього пісні пишуться веселого характеру. Про українських хороших дівчат, про кумедні історії, про побут в кінці-кінців. В них відображається емоційний стан народу, його самопочуття. По пісням, як по стовбору дерева, можна прослідкувати те, як змінювався наш народ, яких нових рис набував, в якому напрямку рухався. Це усе малює нам повноцінну картину того, кими і якими були наші прабатьки. Ми повинні не забувати того, що вони нам заповіли і передавати наш спадок із вуст в уста.