загрузка...

Життя таке швидкоплинне, ми навіть не помічаємо з яким шаленим темпом летять роки, наче струмочок, який хоче щонай швидше увійти у сильну та широку річку життя, проминає дитинство. Потім неповторна та незабутня юність, коли нам усе здається таким простим і легким наче пір’їнка. За дівчиною юністю не забарилася і молодість, пора справжнього кохання, такого незвичайного та солодкого. А що потім? Де ті мрії, що так гріли серденько? Ніхто вже не стане ні актором, ні видатною співачкою, ніхто з нас вже не буде танцювати на великій сцені та ні на кого з нас вже не будуть дивитися через голубий екран телевізору. Пріоритети змінилися, мрійливість більше нам не притаманна, адже тепер ми станемо порядковими сім’янинами та найкращими батьками, здебільшого на нашу думку..

Той дорогоцінний час, його нажаль більше не повернути і мрії залишаться тільки мріями. Яскрава пора дитинства, коли зароджуються якісь ідеї та плани, коли хочеться розправивши крила злетіти і показати усьому світу на що ти здатен. Вона швидко змінюється юністю і тоді нам не до мрій, ми живемо сьогоденням і гадаємо що встигнемо усе-усе, але потім, адже зараз час веселощів. А потім ми не встигаємо, тому що наші голови повністю дурманить кохання і ми забуваємо про себе, і повністю віддаємось комусь іншому. Усе, час вийшов. Усі ті мрії стають такими далекими і нас поглинає рутина дорослого життя..
Не треба забувати про себе, боріться за своє майбутнє та не відкладайте свої плани на потім, кращого часу ніж зараз не буде ніколи. Ви здатні на все. Не страшно падати, страшно не злетіти!