Переїхавши до нової квартири, я одразу ж познайомилася із сусідами, котрі живуть на поверх вище – вони, на превеликий жаль, були не вельми вихованими й культурними людьми, зважаючи на те, що, затопивши моє помешкання, відмовилися не лише оплатити причинені збитки, а й навіть не вибачилися за те, що трапилося, випадково, чи, можливо, ба навмисно.

В українців така політика – моя хата скраю, нічого не знаю, як то кажуть. Сусіди, мені здається, також відіграють певну роль у нашому житті, оскільки, якщо славнозвісна доля все-таки існує, то просто так люди не опинилися б на одній території, котра відгороджена тільки вхідними дверми. Про сусідів народ складав різні байки, оповідки та анекдоти ще з давніх-давен, тому не дивно, що й до сих пір тема «Сусідство» є актуальною. Буває таке, що випадковий сусід став хорошим другом, хоча усе починалося із того, що людина просто варила борщ, і, не купивши цибулі, вирішила позичити у того, хто живе навпроти.

Або ж й таке, що сусід стає найстрашнішим ворогом, що прекрасно описується у соціально-побутовій повісті нашого вітчизняного письменника Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Тим не менш, будь-які люди, котрі з’являються у нашому житті та ідуть з нього, так чи інакше, щось означають; та чи то сусід, чи то друг, чи то ворог – треба бути пильними, адже предки наші пережили набагато більше, й ліпше остерігатися людей із тими якостями, котрі є прототипами із «досвідом».