Кожна людина має свої домашні обов’язки. Я вважаю, що це дуже важливо, бо тільки шляхом взаємодопомоги можна домогтися гармонії у сім’ї та дружніх відносин. Коли людина не тільки виконує свою роботу у домі, а й допомагає іншому, вона показує свою вдячність, любов та теплоту. Що стосується мене, я нічим не відрізняюся.

Не треба думати, що у мене багато домашніх обов’язків, це не так. Кожен член нашої родини має свої, я не виключення. Вони розподілені так, щоб людина, яка працювала, могла як слід відпочити, а після виконання хатніх справ кожен мав ще купу вільного часу, який міг би зайняти улюбленою справою: переглядом серіалу, читанням книжки або прослуховуванням улюблений пісень. Цікаво те, що домашні клопоти ніяк не викликають у мене почуття втоми та суму.

Навпаки, я з радістю допомагаю моїм домашнім, якщо бачу, що вони цього потребують. У свою чергу, члени родини допомагають мені навіть тоді, коли я їх про це не прохаю. Що я маю на увазі під хатніми клопотами? Це може бути прибирання, приготування обіду на усю родину або миття посуду. Я часто чую, що багатьох людей втомлює подібне та викликає панічний страх, почуття відчаю. Але не мене. І ось чому.
Я вважаю, що кожна сім’я досягає взаєморозуміння тільки шляхом об’єднання та взаємодопомоги.

Саме ці чинники, як фундамент, по цеглинкам формують відносини у моїй родині. Найголовніше те, що нікому не важно щось зробити чи просто допомогти. Головне – бажання зробити щось корисне, а не сама дія. Важливо, щоб людину не змушували щось робити, це нічого не дасть. Тільки викличе відразу до процесу. Потрібно заохотити та дати людині зрозуміти, що домашні обов’язки – не покарання, а вазємопідтримка. Тільки тоді на цю допомогу можна розраховувати та не чекати, що тебе попросять щось натомість. Бо сім’я – це не купка чужих людей, а один цілий організм.