Дара Корній – чергова українська письменниця, для котрої не підходить слово «талановита», оскільки ця людина щось більше, аніж цей епітет, котрий в будь–якому разі буде доречним, але не описуватиме всю силу романів даної жінки.

Читати Дару Корній я почала ще у п’ятому класі – її сюжети настільки впиваються в людську свідомість, закарбовуються у пам’яті та й просто–напросто зачаровують, бо після прочитаного тверезо думати не можеш ще днів зо три, прокручуючи й аналізуючи події, котрі відбулися, що пройти крізь прилавок у книжковому магазині, пропустивши новинку від цієї авторки – в дійсності неможливо.

Хіба не прекрасно, що в Україні досі є такі люди, які мистецтвом слова здатні згуртовувати та повертати бойовий дух? Ви можете прочитати будь–яку книгу із доробку Дари Корній, одначе із впевненістю можу сказати, що вже після першого ефективного роману вам захочеться добавки. Книга – то як смачні цукерки: від них не нудить, а лиш з’являється бажання скуштувати ще одну.

У випадку із цією письменницею, можна сказати, що романи Дари Корній – як ароматна кава, яку випиваєш залпом, не залишивши на дні геть нічого, а затим просиш іще добавки. Можу запевнити, що у процесі читання романів даної письменниці кава знадобиться, адже її книги настільки затягують, що хочеш дочитати, а уже за вікном ніч, тому кавовий напій не буде зайвим, якщо хочеш якомога швидше розкрити основну інтригу!