Сім’я, родина ― це найдорожчий скарб життя. Мама, тато, брати, сестри ― це все моє, рідне. Старенька бабуся з дідусем присіли на припічку, тримаючи в руках палицю, бо такі вже, в літах. Та це не страшно, вони молоді душею, завжди привітні і посміхаються при зустрічі. Роки лише зміцнюють людський дух.
Пам’ятаю, як мати-ненька мене колихала в колисці, співала пісні, розказувала казочки на ніч. Я все пам’ятаю: дитячий садок, школу, підліткове життя, першій поцілунок, все. Я не можу забути цих прекрасних днів, коли коло мене завжди була поруч моя мати ― моя наставниця. Мама розуміла мене лише поглянувши на моє обличчя, і в цьому є щось магічне.
Тато для мене ― ідеал справжнього чоловіка.
З ним можна поговорити на різні теми, навіть не соромлячись, бо це ― рідний батько. Великий вам тато уклін. Дякую, що ви завжди мене оберігали, опікувалися мною, давали розумні настави. Спасибі.
О, моя рідненька сестричка Оришка. Ми з тобою завжди були справжніми подругами, ніколи не сварилися, всіма іграшками гралися разом. А ще пам’ятаю, як ти водила мене в садочок. Це прекрасно мати таку старшу дбайливу сестричку. Не розумію. Як можна бути в неприязні з рідною кровинкою. Порозумійтеся, люди. Так не можна. Простіть, і ви побачите, як зміняться ваші відносини.
Кожного літа я приїжджаю до своїх стареньких бабусі та дідуся. Кожного приїзду, мені здається, що вони молодшають. Ведуть себе, як маленькі діти, стараються в усьому догодити. Інколи сядеш в саду під старою яблунькою, замислишся. Колись і я буду такою, колись і до мене приїдуть мої внуки. І тоді, я розумію, що буду така, як моя бабуся Надія Павлівна. Здоров’я вам.
Кожний рік на Великдень, ми збираємося своєю великою сім’єю за столом. Всі задоволені. Бо хоч один раз на рік змогли зібратися разом. Це так приємно бачити свою рідню. Хай так буде завжди. Адже ріднішого за сім’ю не буває. Любіть один одного у мирі і злагоді.