“Плекатимеш мову – цвістимуть слова,
Мов білі черешні весною…
Ростимуть слова, наче у квітні трава,
Зігріті любов’ю земною…” (Володимир Олійник)
З самого народження ми чуємо колискову матері, спілкування близьких людей. Саме завдяки їм вперше почали пізнавати світ. За допомогою слів навчилися мислити, обмінюватися думками з навколишнім світом. Вивчаючи рідну мову, ми дізнаємося про свою приналежність, пізнаємо традиції нашої нації, її характер, а головне її душу.

Саме мова є показником освіченості кожної людини, її здатність мислити. Вона формує нашу свідомість, культуру, історію. Завдяки рідній мові людство обмінюється досвідом. Вони складають підручники, пишуть історичні факти, для того, щоб кожен громадянин був освіченим. Освіта допомагає людині бути вільною, знати свої права та обов’язки, шукати відповіді на питання за допомогою фактів. Людина пізнає минуле завдяки мові, адже її можна почути в народній приказці, або пісні, казці. Весь досвід та поняття про світ передавалися нам з покоління у покоління, від однієї родини до іншої.

Наша культура, самосвідомість, освіченість залежить від мови. Український народ відрізняється своєю давньою історією, культурою, неповторною самобутністю. На мій погляд саме українська мова є наймилозвучнішою, наймудрішою, найніжнішою. Вона здатна передати будь-яке почуття, безліч емоцій, а головне – дістатися до серця людини. Рідна мова найкраще передасть вид блакитного неба та безкрайнього ,скошеного поля, високих порогів Дніпра. Вона дістанеться вершин Карпатських гір, зіллється з Чорним морем, передасть шепіт шовкових трав та високих дубів. Мова – це душа народу. Її треба плекати, піклуватися, передавати наступним поколінням, зберігати самобутність свого народу та його свободу.