Мій звичайний день розпочинається о сьомій ранку, бо саме о цій порі я прокидаюся щодня. На превеликий жаль, вихідні не є виключенням, оскільки я мушу гуляти зі своїм песиком, котрий, до речі, також вельми неохоче вилазить з-під теплої ковдри й прямує прямісінько до вхідних дверей.

Погулявши із домашнім улюбленцем, я приймаю душ, чищу зуби й умиваюся – це все триває не довше, аніж двадцять хвилин, однак інколи я люблю затриматися у ванній, за що потім отримую від сестри на горіхи, зважаючи на те, що вона щоранку поспішає та запізнюється!

Після цього, я прасую одяг, в якому маю йти до школи/університету, адже часто буває таке, що звечора я просто-на-просто не встигаю зайнятися цією, на перший погляд, легкою справою; або ж мені складно побороти лінощі й я залишаю усе на ранок. Після того, як я повністю приготувалася до нового дня, уже можу спокійно покидати поріг рідного дому й прямувати туди, куди мені треба, ідучи по своїх справах.

Чи то школа, чи то університет, проте, перш за все, день мусить бути продуктивним й плодотворним, тому через кожні три-чотири години я намагаюся щось хапнути до рота, адже ще з дитинства так склалося, що сніданок – це і є той прийом їжі, який я пропускаю, зважаючи на те, що навіть звичайнісіньку вівсянку з фруктами мені складно проковтнути настільки рано (принаймні, так вважає мій організм).

Після навчання, яке, розпочавшись о дев’ятій ранку, закінчилося о третій годині дня, я встигаю тільки забігти додому, залишити деякі речі, й знову поспіхом біжу на чергове завдання – тобто факультативи, котрі вимушена щодня відвідувати.

Додаткові заняття закінчуються о шостій годині, і от саме в цю пору я повертаюся додому. Знову погулявши з песиком, я вечеряю, роблю уроки, й лягаю спати, подивившись кілька серій улюбленого серіалу.