Інколи буває таке, що читати твори українських письменників чи поезію поетів просто–напросто набридає, тому незважаючи на патріотичний дух, я з радістю переходжу до зарубіжних – ніщо не повинно забороняти людині всебічно розвиватися, а книги – це мистецтво, яке, як відомо, не має ні меж, ні мов, ні барикад. Зарубіжні письменники не припиняють дивувати своєю майстерністю – починаючи читати романи такої вдатної особистості на даний момент, як Стівен Кінг, я ніколи й подумати не могла, що його творчість затягне мене так сильно, швидко й міцно, не бажаючи відпускати, ніби болото, проте в хорошому значені цього слова, звісно ж. Я читаю Стівена Кінга уже на протязі чотирьох років і його романи щоразу інтригують усе більше, я навіть нудьгувати не встигаю, адже письменник сучасний, тому щороку (інколи навіть частіше) радує своїх прихильників й шанувальників новими книгами. У Стівена Кінга в житті був переломний період – він потрапив в аварію, наслідки котрої загрожували йому ампутацією нижніх кінцівок, одначе король Страху викарабкався з цього слова, повідомивши, що хоче закінчити свою літературну кар’єру. Однак, на щастя, він пише й до сьогоднішнього дня, забувши про ті слова, що наговорив згаряча, а талант батька передався також сину Стівена Кінга, котрий також займається написанням не менш вражаючих книг із неймовірними сюжетами!