У світі, яким у двадцять першому столітті керують нанотехнології, складно бути осторонь від цього всього. Люди проводять більше часу у соціальних мережах, аніж їм здається. Вельми часто саме у такий спосіб вони знайомляться із новими людьми, ба навіть закохуються, закінчуючи то все весіллям.

Дійсно, таке буває, бо недаремно ж вигадали так звані сайти–знайомств, проте зараз не зовсім про це. Деякі люди кажуть, що дружби у всесвітній павутині Інтернет не існує, проте є й інша група людей, котра стверджує, що ті, хто говорить, буцімто Інтернет–дружба – фальшива дружба, помиляються.

Інколи люди, з якими ти познайомився в соціальних мережах, є ще ліпшими, аніж ті, котрих ти змушений бачити щодня. Ба більше – ті, хто бачить тебе кожного божого дня, можуть не знати тебе справжнього, а от ті, котрі підтримують тебе, будучи на відстані – знають тебе, як облупленого.

Ось така виникає дилема, однак є ще одне «але». Людям в Інтернеті в дійсності не завжди можна довіряти. Хтось може забажати тільки прикинутися твоїм другом, насправді маючи на меті якісь небезпечні помисли. Але ж ми, люди, недосконалі створіння, яким властиво
помилятися, хибити, знову наступати на ті ж самі граблі, а уже після цього – вчитися на своїх помилках. Тому ризикуйте, знайомтеся, живіть одним днем та насолоджуйтеся усією повнотою життя – можливо, хтось не може досягнути внутрішньої ідилії у реальному житті, то чом би не спробувати у віртуальному?