Із самого дитинства горде звання «герой» носить дідусь Микола. Іще будучи маленьким, я точно розумів, що він особливий. Але спочатку не міг збагнути, чому кожного разу, коли він йде з риболовлі, його відро пусте. Проте його називали найкращим на селі рибаком. Не розумів я таких фактів. Думав, що дорослі помиляються. Навіть, не розуміючи причин появи його звання, ставився я до нього з великою повагою. Хоча ми з ним не товаришували, він до мене не говорив, хіба лише вітав.
Завжди серйозний і скупий на слова. Стан в нього високий, кремезний, із далеку і не скажеш, що вже восьмий десяток років виміняв. Зберігся добре. Жінки не мав, але була в нього донька, з дитбудинку. Вдочерив її, коли зрозумів, що своїх вже не виростить. Усі бабусі на селі так і просилися до нього в гості, а хто не просився – запрошував до себе. Не було такого дня, щоб у якоїсь панночки не заскрипіли двері, не зламався кран, а хтось банку із черешнями відкрить не міг. Усі чоловіки його побоювались. З різних причин, але дивились на нього із острахом в очах.
Так повернемось до того, чого ж він повертався «пустим» із риболовлі.
Мені так нетерпілось дізнатися про його майстерність бути «най» із пустим відром. Мені було приблизно 8 років, коли я пішов за ним. Встав рано і від самого його будинку йшов за ним. На мое величезне здивування, риба клювала так, як я ніколи за все своє життя не бачив. Він не встигав складати її у відерце. Дуже швидко промайнули 4 години риболовлі і дідусь почав збиратись. Поклав усі свої речі у торбу, відро риби взяв до рук і пішов. Але його шлях вів геть не в сторону його хати. Він прямував, як я потім дізнався, до дитячого будинку. На вході його чекала жіночка, яка лагідним голосом сказала його: «Дякуємо. Вони її так люблять».
Всю цю історію, повернувшись додому, я розповів моїй мамі. Тоді не розумів, чому вона ховала сльози. Але, коли я подорослішав, то вона сказала, що саме через це він був найкращим рибалкою. Найдобрішим і найлюдяніший. Він став для мене героєм на все життя. Кожного разу, коли я повинен обрати шлях, думаю, як зробив би він – дідусь Микола.