загрузка...

Чи можете ви хоча б на секунду уявити світ без співучої музики, гарних картин, красивих витворів архітектури, взагалі без якого небудь натяку на мистетство? Уяви, що ти виходиш на вулицю, а там незграбні сірі будівлі, які навіюють тільки смуту, нема на вулицях тих радісних музик, що завжди настрій тобі підіймали і не співає веснянки дітвора у тебе бід вікном. Нічого нема, лише повсякденність. І чому радіти? Ніяк душу відвести, та нема чим насолодитись, не одної пісні та віршу, не одної картини та книги..

Мистетство це хліб, але хліб для душі, якщо її не годувати, то вона загине, а людина без душі, то не людина. Це закладено історично, навіть на війні солдати вигадували пісні, та співали їх хором, так вони годували свою душу, і саме тому не зважаючи на тяжкі умови виживали та залишалися людьми. З давніх-давен люди задля гарного врожаю співали так звані «жниварські пісні» та вірили, що у наступному році зійде багато пшениці, тим самим налаштовуючи себе на позитивний лад. Не відомо, чи дійсно для пшениці їх співали, чи просто для розваги. Те ж саме можна сказати про колядки та щедрівки, діти ходять по хатах та бажають усім щастя у наступному році, за що ті дають їм солодощі. І також не відомо, чи задля цукерок вони це роблять, чи задля задоволення від того що співаєш.
Взагалі дуже важливо іноді віддаватись мистетству, воно допомагає вивільнитись від поганих емоцій, та зарядитися новими, позитивними. Саме воно допомога забути колишні образи і радіти новому дню. Як казав Пабло Пікассо «Мистецтво змиває пил повсякденності з душі..»