Скільки людей – стільки й думок. За рутиною буденності, великою кількістю справ, котрі не можуть почекати, ми забуваємо, що іноді треба спинитися і нагадати собі, хто ми є, і ким ми хочемо бути.

Бо кожен – не просто чиясь мати, сусід, лікар, друг; кожен з нас – особистість. Людина має розвиватись.

Не знаєте як? Почніть з того, що ви любите. Дізнавайтесь більше, розумійте краще, прагніть до досконалості. Щоб здобути великий багаж знань, потрібно не тільки багато працювати над собою, а й вірити. Чекати завтрашнього дня з надією, силами, натхненням творити щось, чого не робили до нас.
Врешті, все починається з малого.  Не потрібно обмежувати себе обставинами, в яких знаходитесь. Людство – це не маса однотипних істот. В кожного своя ідеологія, менталітет, бачення цього світу.
Буває, людина не помічає, наскільки вона вартісна для суспільства, якої глибини сягає її душа. Знайдіть час відкинути усі справи, що перетворюють вас на машину для праці.

Прочитайте цікаву книгу, потіште себе філіжанкою ароматної кави, а ще краще, зберіть валізи і вирушайте в подорож, яка, можливо, стане найбільшою авантюрою у житті. Навіть Василь Стус писав: «Життя – це не долання меж, а навикання і самособоюнаповнювання».
Тому відкиньте сумніви, не лінуйтеся. Бо лінощі крадуть у нас все: молодість, час, перспективи. Пам’ятайте, іноді варто більше вірити в себе!