Тарас Шевченко ”Мені однаково, чи буду…”
З рядків цього вірша Тараса Шевченка можна відчути страждання ліричного героя. Найімовірніше за все, його висилають до Сибіру, де він має безслідно згинути. Але власна доля його не турбує. Головною для нього залишається Батьківщина.

Про ліричного героя відомо небагато: виріс він у неволі, без батьків. Доля і час не дають йому змоги залишити частину себе для України, тобто потрудитись заради власної держави. Відповідно він буде безслідно забутий. Замученого за рідну землю, ніхто не згадає його подвигу. Але й це не лякає його. Найтяжче для Шевченка бачити, як Україну грабують і знищують пани, під гнітом яких страждає звичайний народ. Він є справжнім патріотом, який любить свою країну понад усе, але готовий залишити її назавжди, заради того, щоб вона процвітала. Він не називає Україну своєю, бо країна все ще залишається під владою вельможних панів, тобто не є вільною.

Очевидно, що доля країни виходить на перший план.
Вірш входить до циклу “В казематі”, який був написаний в 1847 році. Був створений під час ув’язнення Шевченка у зв’язку з підпільною діяльність Кирило-Мефодіївського братства.

Твір належить до жанру громадянської лірики, хоча його можна більше назвати плачем поета за долею власного народу та власної держави. Шевченко використав багато художніх засобів, таких як: епітети, метафори, оксюморони. Віршований розмір – ямб.

Дослідивши твір та підсумовуючи сказане, можна визначити тему та ідею твору. Основною темою являється оспівування громадянської мужності, відданості рідній землі, сум через тяжке життя власного народу. Ідею твору можна визначити так: віра в краще майбутнє і розквіт України.
Читаючи твори Шевченка, можна віднайти не тільки колорит українського народу та його духу, а й важку історію становлення української держави як такої, перешкоди, що трапились у неї на шляху.