Я ніколи не цікавився феншуєм, проте мені вистачило всього–на–всього однієї статті якогось чоловіка, котрий лиш нещодавно відкрив для себе це вчення, аби збагнути, що такий напрям мені також подобається.

Того ж вечора я зібрався робити генеральну перестановку у квартирі, так би мовити. Та щось мене насторожило – мабуть, то не вага меблів, котрі я мусів би таскати самостійно та ще й власноруч, а той факт, що гармонія, в першу чергу, мусить йти від мене – коли я віднайду цю тоненьку грань між людиною та Всесвітом, тоді можна буде приступати до меблів, які поки що ні в чому не винні.

Наразі місце розташування усіх меблів мене більш ніж просто влаштовує. Ліжко стоїть коло стіни, навпроти дверей; позаду нього – вікно. Збоку – письмовий стіл, який стоїть просто ідеально, зважаючи на те, що світло падає просто на нього. З іншої стіни – шафа–купе, яка містить в собі надто багато всього, аби перераховувати ті дрібниці.

Від телевізора я відмовилася, бо, кажуть, так легше гармонію шукати. А коло шафи – тренажер, котрий, за вченням, яким я починала цікавитися, узагалі зайвий у моєму будинку. Меблі уособлюють щось – вони також мають певну енергетику.

Замість того, аби шукати гармонію у тому, що насправді є чужим, треба спробувати порозумітися із тим, що досі є недоторканим, хоч і оточує тебе уже не перший рік. Спробувати вигадати своє вчення і показати, скільки недотягнених й невивчених сторін цього світу іще є.