Сюжет трагікомедії «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого заснований на реальних подіях, які відбулись у сім’ї автора твору. Якось тато письменника, який керував помістями місцевого пана, вирішив досягти визнання його роду дворянським. На це він витратив багато коштів і часу, проте так і не визнали, що він дворянин, тому що прізвище у старій документації відрізнялось від нової на одну букву. Цей іронічний фрагмент життя свого батька і було взято за основу твору. Взагалі завжди вистачало подібних прикладів гонінь людей простого роду, які хотіли стати панами. У комедії письменник намагається висміяти селян, які наївно вважали, що стануть на щабель вище за інших, якщо будуть визнані дворянами.

Головний герой твору, Мартин Боруля – це заможний селянин, який прагнув отримати дворянський титул. Чоловік не те щоби хотів збагатитись, він більше хотів довести, що він не «бидло».
У комедії розповідається, що Боруля – гарний сім’янин, він здатен забезпечити всім необхідним для життя свою родину. Мартин – голова сім’ї, його поважають односельчани, має престижну посаду та багато заробляє.

На жаль, закінчується твір на драматичній ноті: головному героєві не вдається отримати дворянське звання – була допущена помилка в написанні прізвища в документації. Висміюючи жагу Борулі бути «не мужиком» за допомогою гумористичних прийомів у творі, Карпенко-Карий виступає на захист народної моралі, навчає не цуратись своїх коренів та поважати їх.

Мені здається, що символічним є епізод спалення паперів, за допомогою яких Мартин хотів утвердити своє дворянське коріння. Він якби тоді очищається, дивлячись на полум’я, починає розуміти свої помилки. Разом з документами зникають і його «дворянські» мрії.
Головна думка цієї трагікомедії – не жертвувати мораллю та не йти на крайні міри, аби стати на рівень вище за когось.