Приклад людини з великої літери «Л»
Леся Українка – безсмертна душа українського народу. Жінка, яка на власному прикладі доказувала, що життя і боротьба ідуть пліч-о-пліч. Вона показувала і показує у своїй творчості стверджувати, що не можна здаватись. Їй досі споруджують пам’ятники в усіх куточках земної кулі, будують меморіальні комплекси, влаштовують дні пам’яті, концерти, влаштовують літературні вечори. Її душа витає серед нас. Ніхто не може дозволити собі хоч на мить забути про неї. Україна асоціюється саме із цією жінкою, слабкою проте такою незламною.

Вона є жінка-борець, жінка-приклад. Усе її життя пройшло під знаком боротьби із хворобою, яка вразила її в 1881 році. Незважаючи на свій біль вона і дня не провела без творчості. Вона продовжувала писати свої безсмертні твори. Ніколи не жалілася і не плакала. Весь час лише неймовірно переживала за майбутнє народу, за майбутнє нації. Вона була надзвичайно самокритичною, впертою і принциповою особистістю – усе це зробило її потсать ідеалом для мільйонів людей. Багато жінок ставлять її за приклад для самих себе. В ній вони знаходять щось рідне і таке схоже на них самих.

Поєтеса ні на мить не забувала про те, в якому жахливому стані знаходиться її нація. Кріпацтво, кайдани – усе це так гнітило Лесю, нажаль, вона не встигла побачити Україну без цих жахливих атрибутів, які так засмучували її серце. Вона спонукала до дій, засуджувала бездіяльність і аморфність. В своїх творах вона прославляє героїв-борців, тих, хто не зламався під гнітом навали та залякування.
Проблеми, які порушувала Леся Українка у свох творах більше ста років тому, хвилюють нас і досі. Вони будуть хвилювати людство ще дуже багато часу. Адже це наше життя, неідеальне, багатогранне і таке суперечливе.