Іван Підкова – козацький атаман
Історія України сповнена багатьма славетними сторінками, адже на протязі всього свого існування наша земля була уособленням волі, а наш народ завжди боровся за свою незалежність, не погоджуючись на рабське існування .
Всі ми пам’ятаємо, що нашими предками були славетні воїни Київської Русі, а також запоріжські козаки, які не визнавали жодної влади, яка нав’язувалась їм силовими методами.

Козаки самостійно та в демократичний спосіб вибирали собі гетьманів і тільки тих, які були достойні цього звання. Тому захист кордонів України був на високому рівні, а військові походи козаків були відомі своєю вправністю та звитягами далеко за межами України.

Наш національний світоч, великий Кобзар Тарас Шевченко, не зміг спокійно спостерігати за ситуацією, коли український народ занепадає у панському ярмі, і тому він написав поему «Іван Підкова», в якій намагався розбудити свідомість українців, апелювавши їх увагу на ті часи, коли «в Україні запорожці вміли панувати», а також добувати для народу і славу, і волю. У своєму творі поет не дотримується історичної ідентичності по тій причині, що самих історичних свідчень про участь Підкови в морських козацьких операціях просто не збереглося. В той же час, незважаючи на те що наш герой був довший час ватажком запорожців, з часом він перебрався до Молдавії, де очолив визвольні змагання народу Молдавії проти своїх феодалів та турецько-татарських завойовників.

В своєму творі поет переслідує головну ціль – відтворити в образі славетного козацького ватажка найкращі риси українських воїнів, при цьому реальні події та імена героїв відходять на другий план.
Сам Підкова являється беззаперечним авторитетом в середовищі своїх побратимів і для того, щоб віддати свій наказ козакам, йому вистачає тільки підняти свою шапку над головою і відразу всі човни зупинялися, а воїни слухали все, що їм говорить їх командир, щоб потім виконати всі його накази. Напевно, саме такі командири потрібні сучасним українцям і сьогодні. Які би були мудрими і досвідченими, спокійними і розсудливими та не обкрадали свій народ, прикриваючись псевдо патріотизмом.

Повертаючись до Шевченка, необхідно відмітити, що своїм твором поет прагнув збудити національну свідомість українців та заставити їх шукати тих проводарів, котрі зможуть стати справжніми лідерами.