Твір на тему: “Історія сильної духом дівчинки Каті. Частина II”

загрузка...

Голосуйте за цей твір

Батьки були ніби в тумані. Їм було важко повірити у смерть своєї донечки. Вони надзвичайно пишалися нею,через те, що вона, у такому критичному стані, давала віру у себе і мотивацію іншим. Катя любила дивитися у вікно зі своєї палати. Кожного дня вона питала : “Чому всі люди такі похмурі та сумні?” За всю зиму вона жодного разу не вийшла на вулицю. Катя багато разів сумувала і плакала, але не через те, що вона хвора та їй дуже важко навіть встати з ліжка, а через те, що вона надзвичайно хотіла вийти на вулицю, та трохи погратися, повалятися в снігу. Лікарі категорично заборонили їй виходити. Але потім дівчинка змирилась.




Мама Катрусі знімала доньку на відео, та викладала його у свій щоденний блог. Катя говорила, все що хотіла б сказати людям. Вона завжди питала, чому люди такі злі та сумні. Вона казала, що потрібно радіти хоча б тому, що ти можеш бачити, ходити, говорити. Вона вважала, що сумувати можуть тільки люди, у яких немає надії на щастя. Вона була цією людиною, про яку розповідала. Але вона ніколи не сумувала. Кожного дня вона записувала у свій щоденник нову причину для радості. Їй було дуже погано, дитина терпіла нестерпні болі. Але її рідко бачили сумною. Вона раділа кожному прожитому дню та давала віру в себе тисячам людей .
Катя померла першого березня . Її останніми словами було: “Я дуже дякую всім людям, що вірили у мене, давали мені сил. Приносили сніг у мою палату. Хоча я й не виходила на вулицю жодного разу, та я прожила цю зиму повністю. Я дуже щаслива. Радійте кожному снігу, кожному дощу, кожній грозі та всім, що є на цьому прекрасному світі”
Про цей випадок знали багато людей, у Каті була велика кількість читачів у соціальних мережах…
Маленька дівчинка допомогла багатьом людям, підтримувала інших дітей, коли їй самій було надзвичайно погано.
Катруся залишилася в пам’яті багатьох людей.



Схожі твори

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *