загрузка...

Історична пісня – минуле українського народу
З давніх часів людина вивчає та опановує мистецтво співу. І це зовсім не дивно. Одним з першим засобів вербального спілкування став саме спів, місцями випередешви навіть мову.
Гучні та яскраві щодо змісту пісні відображали всі подробиці людського життя. Від народження до самої смерті пісня крокувала поруч, не залишаючи без уваги ключові подіїї в історії.
Так спочатку народні співці, а потім їх нащадки кобзарі, у сумних і веселих піснях і баладах зображали часи Київської Русі, набігів монголо-татар, польского княжіння, часів казаччини.
Кожна пісня немов тисяча історії, яку зібрали в одну єдину.

Наприклад, усім відома пісня «Ой Морозе, Морозенку, ти славний казаче…» втілює в собі долі багатьох козаків, які зазнали смерті через зраду татарів. Або ж не менш відома пісня «Ой з-за гори високої», де має місце трагічна доля казацького повководца Данила Нечая часів визвольної боротьби 1648-1654рр.
І хоча народна пісня у своєму розуміні близька до історичної, не слід їх плутати. Як народна, так і історична пісня наділені елементами романтизму та так званої людської правди (суб’єктивної оцінки). Але що стосується міфологічних та фантастичних сюжетів, вони як правило відстутні в історичній пісні.
Сюжет обертається навколо реальних людей та реальних подій. Це може пояснити той факт, що історична пісня як окремий жанр почала формуватися на прикінці середніх віків. Обряди та язичництво вивітрилися із людьскої свідомості, їм на зміну прийшла боротьба за визволення з-під іноземеного загарблення.
Отже, минають сторіччя, змінюється світ, а історична пісня досі живе в людському сердці. Народ шукає в них своє коріння, а історична пісня бере свій початок у народі, його мудрості, хоробрості і славетній історії.