Творчість Івана Петровича Котляревського – це ніби нова сторінка у величезній літературній книзі України, яка не лише повинна бути прочитана кожним свідомим громадянином нашої країни, який поважає своє минуле, а й закарбована у пам’яті тих, хто захоплюється мистецтвом слова.
Творчість Івана Котляревського почалася через двадцять п’ять років після того, як Запорізька Січ була зруйнована. Основними завданнями української літератури на той момент були не такі вже й легкі, як здається, речі: подарувати людям віру в світле майбутнє, посіяти у їхніх душах надію на те, що усе буде добре, підняти ентузіазм й зміцнити зламаний героїчний дух.
Мабуть, кожен українець бодай один раз чув про таку славнозвісну особистість, як Іван Котляревський. Саме він є автором бурлескно–травестійної поеми, де головний герой – то безсмертний парубок Еней (адже допоки люди з’являються на цьому світі, кожне наступне покоління також знаходитиме щось для себе у «Енеїді»); з–під пера Івана Петровича вийшла п’єса «Наталка Полтавка», незабутня героїня якої стала праматір’ю українського театру, оскільки саме з цього твору починається наша драматургія; неможливо не згадати й ще одну п’єсу – «Москаль–чарівник», яка з таким же величезним успіхом, як і «Наталка Полтавка», вперше пройшла на сцені Полтавського театру.