Іван Бездомний – молодий письменник, член МАСОЛІТА. Він недостатньо начитаний, під час розмови з Воландом у нього знаходяться лише обмежені аргументи та переконання пов’язані з релігією. Не наділений він і духовним багатством.

Адже навіть таку людину, як Ісус Христос, він може протиставити «антирелігійній поемі», написаній на замовлення, «окреслити дуже чорними фарбами» на догоду пануючій ідеології і редакторам журналів, які платять йому гроші. Однак важко звинуватити його в повній зневірі: адже «Ісус в його зображенні вийшов ну зовсім як живий, хоча і не привертаючий до себе персонаж».

Таким чином, Бездомний готовий визнати саме його існування, а подібний погляд на речі пояснюється, швидше за все, «повним незнайомством з питанням». Після жахливої смерті редактора він зрозумів і повірив, що зіткнувся з чимось незбагненним. Саме це розуміння і звело його з розуму. Однак здатність повірити стала причиною змін, які почали відбуватися з поетом після того, як він зустрівся з Майстром. Адже у нього Іван навчився смирення — істинно християнської чесноти, засвоїв моральні норми, пообіцявши не писати поганих віршів і виконавши цю обіцянку. Дізнався він також і про те, з ким зіткнувся на Патріарших. У розмові з Майстром цей чоловік, здатний повірити, дізнався, у що і як потрібно вірити, і зрозумів, яким йому слід бути. Для нього відбулася переоцінка цінностей, і з поганого поета вийшов хороший історик.