“Слово про похід Ігорів”-одна з найдавніших пам”яток літератури Київської Русі. В основі сюжету лежить історія про невдалий похід князів руських на половців. “Слово…”пронизане елементами язичницької міфології та образами-символами,а персонажі твору зображені у досить цікавий спосіб,осільки окрім їм дій та слів,про характер героїв твору говорять природні явища.
Центральний персонаж твору,це руський князь Ігор-сміливий чоловікщо безмежно людить свій отчий край і готовий віддати за нього душу. Почуття власної гідності та гордість за свій народ-характерні риси Ігоря.
«Лучче ж бо потятим бути,аніж полоненим…»
Та славолюбство князя погубило його. Його поспішні необдумані дії наражають Ігоря та братів на небезпеку. Князі руські були змушені пересісти «із сідла золотого та в сідло невольниче».
Святослав і Всеволод називали Ігоря “сміливим соколом”,проте були мужніми та відважними теж. Це два хоробрих воїни,які готові на все,заради рідного краю та його свободи.
Всеволод та Ігор чинять свавілля і лише Святослав закликає братів до боротьби за отчі землі. Саме він об”єднує князів,щоб зміцнити свою державу. «за землю Руськую, за рани Ігореві, сміливого Святославича»
Досить важливим є й використання жіночого образу. Ярославна– вірна та віддана дружина,яка оплакує рани та біль свого коханого,закликаючи сили природи допомогти своєму чоловікові.
Ярославна -княгиня,ім”я якої завжди асоціюватиметься із захисницею та заступницею руських князів.
Отже,”Слово о полку Ігоревім”є одним з найкращих творів раннього середньовічного епосу, оскільки зображення образів є наздвичайно яскравим та багаторанним.