Мандри Лемюеля Гуллівера
Герой роману – Лемюель Гулівер. Він працює судновим лікарем, згодом стає капітаном корабля.Герой роману здійснює три подорожі, тривалість яких дорівнює шістнадцять років. Вирушаючи кожен раз із порту Гулівер, якимось дивом опиняється у загадкових землях, які населяються людино подібними істотами.Першою зупинкою героя є так звана «Ліліпутія». Це місце де живуть люди дуже маленького зросту. Лемюеля одразу починають честувати. Йому надаються всі можливі титули, цієї маленької країни.
Він допомагає з війною проти сусідньої держави, за це він отримує все народну любов і підтримку. Далі автор показує нам політичне життя ліліпутів, роблячи алегорію на політику нашого часу, з усіма утопічними мотивами. Зрештою велетню доводиться покинути «Ліліпутію», через те, що його почали звинувачувати за вигаданими справами. Часом діло доходило до абсурду. Наприклад, суд пропонував виколоти очі Гуліверу. Тоді він не втратив би фізичну силу, і зміг би надалі приносити користь ліліпутам, на маючи змогу зашкодити їм. В цьому моменті автор висміює людську натуру, яка намагається керувати тим що для неї є незбагненим.
Наступною зупинкою Гулівера є країна Бробдінгег – країна велетнів. Тепер уже Гулівер представ перед нами ліліпутом. Становище Лемюеля кожен раз міняється, більше того воно міняється кардинально, як в якомусь задзеркаллі. Тут він також отримує низку пригод, і також стає улюбленцем короля. Правда виступає він тут уже, як нібито якась домашня тваринка. Короля забавляють історії маленької людини, і він не хоче відпускати його на волю. На відмінно від ліліпутів, велетні зовсім не розуміються в політиці.
А сам король зображений неосвіченим дурнем, що робить Гулівера в принизливому становищі. Тому він і втікає продовжуючи свої пригоди.Остання його подорож, це прибуття на летючий острів «Лапуту». Населення країни та їхні звички, як завжди зображені абсурдно та саркастично. Тут він спостерігає людей якими керує страх, і цікавість. Для лапутян своєрідна жадоба до різного роду новин, які вони можуть довго обговорювати та переживати. Також для них характерний безпідставний страх, який заважає їм нормально жити. Часом, доходить до абсурду. Коли наприклад лапутянин не може заснути, щоб не переживати за щось години так три.Зрештою втомившись від подорожей, Гулівер вирішує зупинитися. Він відпочиває, та обдумує всі ті пригоди що сталися з ним за останні шістнадцять років