Ще з давніх-давен влада золота охоплювала усіх людей. Вони думали, що воно принесе їм збагачення, щасття. Але вони помилялися, оскільки гроші ніколи не приносили щасття.

Багаті завжди завідували бідним оскільки в них було те, що небуло в них і це була проста любов.
Повість “Гобсек” показує нам, що влада грошей буває зайвою, що краще жити бідно і любити коханих тобі людей, ніж жити з повними кішенями грошей і почувати себе самотнім і нікому непотрібним. Гобсек був людиною яка любила гроші, він був лихварем. Усе своє життя чоловік жив серед грошей але він жив не у великих покаях, чи палаці,так як живуть олігархи. Він жив у маленькій хатині, носив старий одяг, і з його зовнішнього виду неможливо сказати те, що від нього залежали багато вищих за посадою, статусом людей. Проте чоловік як ніхто інший беріг свої заощадження, він витрачав їх з розумом і завжди намагався економити. Можливо він був скнарою, а можливо й таке, що він просто хотів показати те, що необовязково показувати свої статки, головне вміти розприділяти їх. Саме у цій повісті влада грошей над людьми захватили всіх, окрім самого Гобсека. Чоловік також вважав, щоб маніполювати людьми потрібно не лише гроші а я вміння. Про те, маючи так багато грошей чоловік немав жінки, дітей і просто людини яка його любила. Він був завжди самотній, любили його тільки через гроші.
Можна сказати, що щасття незаключається в грошах оскільки людина нездатна купити справжню любов, дружбу, і прості якості і емоції. Я вважаю, що гроші звичайно ж потрібні, но на них свого щасття непобудуєш, а без щасття нема й сенсу життя.